Технічні спеціальності в Україні сьогодні - парадоксальні. З одного боку, промисловість та інфраструктура гостро потребують інженерів і кваліфікованих робітників. З іншого - у школярів технічні професії часто асоціюються з «чимось нудним і застарілим».
Інтерпайп вирішив не чекати, поки цю прірву хтось подолає за них, і почав будувати власну екосистему технічної освіти - довгу освітню доріжку від шкільного класу до сучасного виробництва.

Хто такий «Інтерпайп» і чому їм це взагалі потрібно?

«Інтерпайп» — українська промислова компанія, один із лідерів виробництва сталевих труб і залізничних коліс у Європі та світі. Їхні п’ять заводів повного циклу дають можливість контролювати якість від сировини до готового продукту й одночасно потребують великої кількості інженерів та технічних фахівців.
Після 2014 року, а особливо після 2022-го, стало очевидно: якщо компанія хоче мати людей, які вміють керувати сучасним обладнанням і будувати нову українську індустрію, вона не може покладатися лише на ринок кадрі». Його просто немає в потрібному обсязі.
Так народилася ідея не просто підтримувати освіту, а будувати власну екосистему технічної освіти в регіоні - системно й надовго.

Від точкових проєктів — до екосистеми

Понад шість років тому Інтерпайп свідомо відійшов від формату разових проєктів «купити обладнання — зробити фото — забути». Замість цього компанія вибудовує цілісний навчальний ланцюжок: школи, професійно-технічні училища, університети й виробництво, об’єднані спільною логікою і маршрутами для дитини. 
У партнерстві з міською владою Дніпра та освітніми закладами розгортається мережа сучасних освітніх локацій — лабораторій, майстерень, навчальних класів, які працюють не самі по собі, а як частини одного «освітнього міста всередині міста». 

Два освітні маршрути: робітник і інженер

Ключова ідея кейсу — діти мають бачити не лише професії, а й маршрут до них. Тому «Інтерпайп» побудував дві базові траєкторії: 1) Школа - ПТУ - виробництво.Цей шлях орієнтований на підготовку кваліфікованого робітника: операторів верстатів, електромеханіків, слюсарів, наладчиків обладнання.● У шкільних кабінетах праці — вже не старі верстаки, а модернізовані майстерні й сучасні інструменти.● У професійних училищах — нове обладнання, яке відповідає реальному виробництву, а не радянським підручникам. 
2) Школа - університет - виробництвоЦей маршрут «веде» майбутнього інженера:● У школах створені лабораторії мехатроніки — зменшені копії справжніх промислових ліній, де діти можуть програмувати роботи, бачити, як працюють сенсори й конвеєри. ● Далі — технічні університети, де компанія підтримує програми, обладнання й практику.● На фіналі — реальні інженерні ролі на заводах Інтерпайпу.
Для підлітка це не абстрактне «будь інженером, це важливо», а зрозумілий ланцюжок: ось де я вчуся сьогодні — ось де можу працювати завтра.

Освітні локації: коли школа стає міні-заводом

За шість років «Інтерпайп» разом з містом створив мережу освітніх просторів у Дніпрі:
● у чотирьох школах з’явилися лабораторії мехатроніки з реалістичними моделями виробничих ліній; ● у ще кількох — повністю модернізовані «кабінети праці» з новим обладнанням;● у ПТУ — закуплені сучасні верстати, тренажери й комплекси для підготовки машиністів та операторів;● з часом відкрили вже 12-ту освітню локацію, де учні вивчають математику, фізику, програмування й основи керування промисловими роботами в умовах, максимально наближених до реального виробництва. 
У частині шкіл Інтерпайп додатково забезпечив програмовані конструктори Fischertechnik, що дозволяють дітям збирати й програмувати моделі механізмів — це природний вхід у світ інженерії через гру, а не через суху теорію.

Масштаб: 13 000 дітей за шість років

Екосистема - це не про «один кабінет на фото», а про масштаб і сталість.За даними самої компанії та публічних виступів, за шість років до цієї системи було залучено понад 13 000 дітей і студентів - школярів, учнів ПТУ та студентів вишів Дніпра. 
Це діти, які не просто «приходили на екскурсію на завод», а проходили через:● регулярні заняття в лабораторіях мехатроніки,● гуртки й практичні курси,● освітні події й конкурси,● екскурсії на реальне виробництво з можливістю побачити, як те, що вони збирають на макетах, працює в дорослому масштабі. 

Партнерство з містом та визнання на рівні країни

Важлива деталь кейсу - компанія не діє в ізоляції. Екосистема технічної освіти створюється разом із міською владою Дніпра та закладами освіти: це дозволяє інтегрувати нові простори в офіційні навчальні програми та забезпечувати довгострокову роботу локацій, а не разову акцію бізнесу. 
У 2025 році Інтерпайп отримав визнання як лідер співпраці бізнесу й освіти в Україні - саме за системну підтримку середньої технічної й вищої інженерної освіти та створення цілісної технічної освітньої екосистеми в регіоні. 

Чому це саме «екосистема», а не просто CSR-проєкт?

Якщо звести кейс до кількох ключових принципів, стає видно, за рахунок чого працює модель Інтерпайпу:
1) Безперервність. Від 5–6 класу до першого робочого дня на виробництві є логічний, послідовний шлях, а не хаотичний набір ініціатив.
2) Реалістичність досвіду. Лабораторії — це не «іграшкові» класи, а зменшені копії реальних виробничих процесів, побудовані разом з інженерами, які працюють на заводах.
3) Партнерство, а не патронат. Місто, школи, ПТУ, виші й бізнес працюють як одна команда: змінюють програми, оновлюють підходи до навчання, адаптують вимоги під реальний ринок.
4) Стратегічний зв’язок із HR-брендом. Для «Інтерпайпу» це не лише соціальна відповідальність, а й довгострокова стратегія формування майбутнього кадрового резерву - робітників і інженерів, які поділяють цінності компанії й знають її ще зі школи.

Уроки кейсу «Інтерпайп» для інших компаній

Кейс екосистеми технічної освіти показує: навіть у воюючій країні можна створювати живі, сучасні й привабливі маршрути в інженерію та промисловість.
Що тут може бути корисно іншим бізнесам:- починати не з університетів, а зі школи — міняти образ технічних професій у головах підлітків;- думати не про «один проєкт», а про ланцюжок освіта - професія - робота на підприємстві;- будувати партнерства з містом і закладами освіти, а не просто «спонсорувати обладнання»;- прив’язувати будь-яку освітню ініціативу до конкретних ролей і потреб бізнесу, щоб це було win–win і для дітей, і для компанії.
І головне — кейс Інтерпайпу доводить: технічна освіта може бути захопливою, якщо інженерія перестає бути абстракцією з підручника і перетворюється на зрозумілий, відчутний досвід — у шкільній лабораторії, у ПТУ, в університеті й на сучасному заводі.

Інші матеріали

● Читати >>>

● Читати >>>